Розрахунки з використанням платіжних доручень

Форма розрахунків із застосуванням платіжних доручень є найпоширенішою в господарському обороті. Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, який його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка на рахунок утримувача.

Платіжне доручення оформлюється платником за формою, що наведена у додатку № 1 і надається в банк не менш ніж у двох примірниках. У рядку “Призначення платежу” при розрахунках за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи або послуги зазначається назва товарно-матеріальних цінностей, номер і дата товаротранспортного документа, що підтверджує їх отримання. При попередній оплаті в цьому рядку здійснюється запис про попередню оплату з посиланням на номер договору (контракту). При перерахуванні платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів, вказуються дата виплати заробітної плати, форма її видачі й період, за який здійснено оплату. В цьому реквізиті також вказується, що податки і збори, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або пропорційно сумі сплаченої заробітної плати. Під рядком “Одержано банком” можна вписувати рядок “Дата валютування”.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою.

Платник


2


Банк постачальника
Банк покупця

Рис. 2.1. Розрахунки платіжними дорученнями:

1-відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг;

2- видача рахунку-фактури;

3- оформлення платіжного доручення;

4- списання коштів із рахунка платника;

5- повідомлення платника про списання коштів із його рахунка;

6- передача платіжного доручення банку постачальника;

7- зарахування коштів на рахунок постачальника;

8-повідомлення постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника випискою з розрахункового рахунка.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом 10 календарних днів із дня виписки, не враховуючи день виписки. Банк, що обслуговує утримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок утримувача в операційний день, дата якого збігається з датою валютування.



Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня – вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити визначену суму коштів;

нижня – доручення платника своєму банкові про списання з його рахунку визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

На відміну від форми розрахунку з використанням платіжного доручення цей документ виписується постачальником і надсилається з розрахунковими й відвантажувальними документами не менш ніж у двох примірниках безпосередньо платникові або через банки (свій і платника). У разі згоди сплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину документа і здає його в банк, який його обслуговує. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги-доручення протягом 10 календарних днів із дати їх складання. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 10 календарних днів з дня оформлення її одержувачем.

Розрахунки чеками.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб із метою зменшення розрахунків готівкою за одержані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахункові чеки слід відрізняти від грошових чеків, які застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків в установах банків готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, коштів на відрядження і господарські витрати та дивідендів. Розрахунковий чек – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чековласнику вказаної в чекові суми коштів. Розрахункові чеки брошуруються в чекові книжки, які видаються строком на один рік. Чек передається чекодавцем (покупцем) безпосередньо чековласнику (постачальнику). Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і вказує новий залишок ліміту. Чековласник здає в банк розрахункові чеки разом із трьома примірниками реєстрів, якщо рахунки чекодавця і чековласника знаходяться в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках. У першому випадку після перевірки правильності складання чека і реєстру кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця і зараховуються на рахунок чековласника, у другому - банк чековласника приймає чеки і разом з другим та третім примірником реєстру інкасує їх у банк-емітент, який має списати кошти з рахунку чекодавця і перерахувати їх на рахунок чековласника.




7825816193367431.html
7825927571480884.html
    PR.RU™